Хімічний словник

А

Агрегатні стани речовин – стани однієї й тієї самої речовини, переходи між якими супроводжуються стрибкоподібною зміною ряду фізичних властивостей, наприклад, густини. Зазвичай, розглядають газуватий, рідкий і твердий агрегатні стани (інколи ще й плазмовий).

Агрохімія – наука про живлення рослин і застосування добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур та поліпшення якості врожаю.

Алмаз – мінерал, тривимірна алотропна модифікація Карбону. В природі алмаз зустрічається у вигляді прозорих кристалів, безбарвних або зафарбованих домішками в різні кольори навіть до чорного. Завдяки наявності в кристалічних гратках тримірної сітки жорстких ковалентних зв’язків між тетраедричними карбоновими атомами алмаз є найтвердішою природною речовиною. У 1965 році з сировини, багатої на Карбон (графіт, сажа тощо), під тиском 50 × 108 Па, при температурі понад 1200° С та наявності каталізатора були отримані штучні алмази. Великі та прозорі кристали алмазу після огранки та шліфування під назвою діаманти  використоують як прикраси. Однак близько 85 % отриманих за рік природних алмазів та всі штучні алмази використовують з технічною метою. Алмази використовують як абразивні матеріали для свердління, різання, огранення та шліфування надтвердих матеріалів, для бурових робіт, виготовлення деталей особливо точних приладів, а також фільєр, крізь які  витягують надтонкий дріт.

Алотропія – явище існування хімічного елемента у вигляді двох або кількох простих речовин, різних за властивостями і будовою.

Алотропні видозміни – (модифікації) – прості речовини, які мають однаковий хімічний склад, але різну будову і тому різні властивості. Наприклад, Карбон має чотири алотропні видозміни: графіт, алмаз, карбін, фулерен.

Алхімія – донауковий напрям у розвитку хімії, містичне вчення періоду середньовіччя, спрямоване на відшукання  чудодійної речовини – „філософського каменя”,  за допомогою якого можна було б перетворювати прості метали на золото й срібло, лікувати хвороби, добути еліксир довголіття.

Аморфний – безформний, розпливчастий; такий, що не має форми.

Аналітична хімія – один з розділів хімічної науки, який вивчає методи  визначення складу речовин. Розрізняють якісний та кількісний аналіз. Розрізняють також елементарний, функціональний, ваговий, об’ємний, або титриметричний, спектральний, хроматографічний, полярографічний та інші аналізи.

Атом – найдрібніша, хімічно неподільна частинка речовини.

В

Валентність – здатність атомів того чи іншого хімічного елемента приєднувати або заміщувати в сполуках певне число атомів іншого хімічного елемента.

Валентні електрони – електрони зовнішньої електронної оболонки атома, які беруть участь в утворенні хімічного зв’язку. Число валентних електронів майже завжди співпадає з номером групи, в якій знаходиться елемент (для елементів головної підгрупи) в періодичній системі.

Ван дер Ваальса сили – (міжмолекулярна взаємодія) – взаємодія двох електронейтральних молекул, яка виникає внаслідок дії сил притягання або відштовхування. Сили Ван дер Ваальса набагато слабші за валентні сили, але якраз сили Ван дер Ваальса обумовлюють відхилення від законів ідеальних газів, перехід від газуватого стану до рідкого, існування молекулярних кристалів, явище переносу (дифузія, в’язкість, теплопровідність) тощо. Випадком міжмолекулярної взаємодії є водневий зв’язок. Міжмолекулярна взаємодія визначає агрегатний стан речовини та деякі фізичні властивості сполук.  

Вищі оксиди – оксиди, які утворюють елементи з найвищою валентністю. Наприклад, серед купрум(І) оксиду Cu2O та купрум(ІІ) оксиду CuO, вищим оксидом є CuO.

Відновлення – процес прийняття електронів атомами, які називають окисниками, від інших атомів. Атоми, які ці електрони віддають, називають відновниками. При цьому відбувається процес окиснення атома, який віддає електрони. Тобто окиснення-відновлення – два взаємно-зворотних процеси.

Відносна атомна маса – фізична величина, що визначається відношенням маси атома елемента до 1/12 маси атома Карбону.

Відносна густина одного газу за іншим – відношення маси певного об’єму газу до маси такого самого об’єму іншого газу, взятих за однакових температури і тиску.

Відносна молекулярна маса – фізична величина, що дорівнює відношенню маси молекули речовини певного формульного складу до 1/12 маси атома Карбону.

Відносна формульна маса сполуки – фізична величина, що дорівнює відношенню маси формульної одиниці сполуки до 1/12 маси атома Карбону.

Властивості речовин – ознаки, за якими різні речовини подібні між собою або відрізняються одна від одної.

Г

Гідрат оксиду – складна речовна, яка утворюється при додаванні (не обов’язково взаємодії) до оксиду води.  

Гомологи – сполуки, що мають подібну будову молекул і подібні хімічні властивості й різняться між собою за складом на одну чи кілька груп СН2, які називаються гомологічною різницею. Наприклад, метан СН4, етан С2Н6, пропан С3Н8.

Горіння – хімічна реакція, під час якої відбувається окиснення речовин з виділенням теплоти і світла.

Графіт – (від грец. grapha – пишу) – мінерал, двовимірна кристалічна модифікація Карбону. На відміну від алмазу, графіт має невелику твердість. Це пояснюється будовою його молекул.  З графіту виготовляють вогнестійкі вироби, стійкі до дії лугів; електротехнічні вироби, олівці, фарби, мастила. Графіт використовують в атомній техніці як ізоляційний матеріал та вповільнювач нейтронів.

Група – вертикальний стовпчик, у якому один під одним розміщені подібні за властивостями хімічні елементи.

Д

Декантація (франц. Decantation, decanter – зливати, зціджувати) – зливання рідини з осаду, що відстоявся.

Добрива – речовини, які містять Нітроген, Фосфор, Калій і вносяться у грунт для підвищення врожайності. 

Е

Екзотермічні реакції – реакції, які відбуваються з виділенням теплоти.

Екологія (грец. οιχος – оселя, середовище й "логія" – наука) – наука, що вивчає закономірності взаємовідносин організмів між собою і з навколишнім середовищем.

Електроліз – окисно-відновні реакції, які відбуваються на електродах під дією постійного електричного струму під час проходження його крізь розчин (або розплав) електроліту. 

Електроліти – речовини, водні розчини або розплави яких проводять електричний струм. Наприклад, луги, розчинні солі, кислоти.

Електролітична дисоціація – розщеплення електролітів на йони у водному розчині або розплаві.

Електрон – (е) – стійка елементарна частинка з негативним електричним зарядом, який прийнятий за одиницю негативної кількості електрики. Електрони – складова атома елемента. Вони рухаються навколо ядра, утворюючи електронні оболонки, які визначають електричні, оптичні та хімічні властивості атомів та молекул. Число електронів в атомі відповідає порядковому номеру елемента (протонному числу) та числу протонів у ядрі атома. 

Електронегативність елемента – властивість його атома притягувати до себе спільні електронні пари порівняно з іншими елементами сполуки.

Ендотермічні реакції – реакції, які відбуваються з поглинанням теплоти.

З

Закон збереження маси: сума мас речовин, які прореагували, дорівнює сумі мас речовин, що утворилися  в результаті реакції.

І

Ізомери – сполуки, що мають однакову молекулярну формулу, але різну будову й різні властивості. 

Ізотопи – різновиди атомів певного елемента, які мають однакове протонне число, але різне нуклонне число мас.

Індикатори (від лат. іndicator – покажчик) – органічні та неорганічні речовини, які змінюють свій колір в залежності від реакції середовища.

Й

Йони – електрично заряджені частинки речовини, що утворилися з атомів або атомних груп внаслідок втрати або приєднання до них електронів. 

Йонний зв’язок – хімічний зв’язок, утворений за допомогою електростатичної взаємодії йонів.

2